хто кому родич — на числівниках «три» і «два» у двадцяти семи мовах
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Форми — з перекладів у Вікісловнику, звірено 4.08.2026; для письма, якого немає в шрифті аркуша, подано транслітерацію звідти ж.
Із дев’ятнадцяти індоєвропейських мов аркуша шістнадцять кажуть «три» словом, що починається на t- або d- і має r одразу за ним. Жодна з восьми мов інших сімей так не каже. Друге слово, «два», повторює той самий поділ — одне збіжне слово було б випадковістю, два вже ні.
Три винятки — теж родичі: гінді tīn, перська se, вірменська erekʻ. Спорідненість не зобов’язана лишатися видимою: звуки міняються за правилами, і за тисячі років від спільного кореня може не лишитися жодної спільної літери.
І навпаки: баскська hiru стоїть посеред Європи, має ту саму r — і не має родичів ніде. Це мова-ізолят. Схожість на слух не доводить нічого; доводить система відповідностей, у якій збігів не буває по одному.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 6 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
