інтегрована гучність, справжній пік і запас між ними — з документів, а не з переказу
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Цілі — EBU R 128 v4 (2020) і AES TD1008.1.21-9 (2021), табл. 1. Гучність і пік міряються за ITU-R BS.1770-5.
Звичайний піковий метр показує найбільший відлік, а не вершину хвилі. Між двома сусідніми відліками хвиля піднімається вище за обидва, і в найгіршому випадку — синусоїда на чверті частоти дискретизації, зсунута так, щоб жоден відлік не потрапив на вершину, — ховається рівно 3,01 децибела.
Тому стеля стоїть на −1 dBTP, а не на нулі. BS.1770 міряє справжній пік не по відліках: сигнал ослаблюють на 12,04 дБ, підвищують частоту дискретизації вчетверо, фільтрують, беруть модуль і повертають 12,04 дБ. Метр, який цього не робить, покаже менше, ніж перетворювач віддасть.
Друге, що з'їдає запас, — сам кодувальник. Втратне стиснення міняє форму хвилі, і пік після декодування буває вищим, ніж був до. Саме тому AES вимагає −1 dBTP на вході кодувальника, а не на виході: після нього міряти вже пізно.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 7 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
