основний тон і обертони · 20 Гц – 20 кГц, логарифмічна шкала
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Насичена смуга — основний тон, бліда — обертони. Шкала логарифмічна: кожна октава займає однакову ширину.
Найнижча нота бас-гітари — 41 герц. Ані динамік телефона, ані динамік ноутбука цієї частоти не відтворюють узагалі: вони її просто не мають чим видати. А бас у них чути, і ноту чути правильно.
Вухо визначає висоту не за самим основним тоном, а за візерунком обертонів, кратних йому: 82, 124, 165 герців і далі. Ряд лишився — лишилася й нота. Явище описав Схаутен 1940 року, зветься воно залишковою висотою.
Практичний висновок неочевидний: підняти басу 40 герців не зробить його чутнішим на маленькому динаміку, бо там їх не було й не буде. Чутнішим його робить область власних обертонів — та сама бліда смуга.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 8 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
