що тримають у центрі · що розводять · чому низи не панорамують
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Позначка показує, де стане образ між колонками, а не де стоїть ручка. Перевіряйте мікс у моно: центр там підіймається на 3 дБ.
Ручка панорами не зсуває звук у просторі. Вона вміє рівно одне: міняти співвідношення гучності між двома каналами. Одна з двох підказок, якими вухо знаходить напрям, саме така — різниця гучності між вухами, і виникає вона, коли голова відкидає акустичну тінь.
Тінь є, поки хвиля коротша за голову. На 1,5 кГц довжина хвилі — 23 сантиметри, тобто рівно шлях від вуха до вуха; нижче хвиля вже огинає голову, і різниці гучностей майже не лишається. На 50 герцах хвиля має сім метрів — три десятки голів завдовжки.
Тому саб у клубі й у кінозалі один на всіх, а бочку з басом тримають у центрі не з традиції: розведені, вони не стануть ліворуч і праворуч, зате віддадуть половину запасу гучності одній колонці.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 8 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
