фундаментальний тон кожної ноти в герцах · рівномірна темперація, ля = 440 Гц
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Частоти пораховано з ля = 440 Гц (ISO 16:1975) за рівномірною темперацією; до 1000 Гц — з десятою, вище — цілими. Смуги — ISO 266:1997.
Ряд переважних частот ISO 266 — 31,5 · 63 · 125 · 250 · 500 · 1000 і далі до 16 кілогерців — це половинення тисячі. Тисяча герців лежить на 21 цент вище за сі другої октави, а половина від неї — на ті самі 21 цент вище за сі першої. Октавні смуги, на які поділено будь-який аналізатор спектра, — це десять разів одна нота.
Практичний бік у того, хто зводить, простий: «зрізати кілогерц» означає зрізати сі — і не в одному інструменті, а в усіх одразу. Числа 63 і 31,5 при цьому лише округлені імена для 62,5 і 31,25: ряд називають зручними числами, а будують половиненням.
Друге, що видно з тієї самої формули: півтон — це завжди 5,9 відсотка, а не стала кількість герців. На найнижчій смузі ряду він має 1,9 герца, на найвищій — 951. Тому ширину смуги еквалайзера задають октавами, а не герцами: сто герців унизу накривають дві октави, а вгорі — десяту частину півтона.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 7 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
