скільки міліметрів у кожному форматі й скільки кадру зникає під ніж
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Розміри аркушів — ISO 1008; дюйм дорівнює 25,4 мм за визначенням, а міліметри — це заокруглений дюймовий розмір. Втрата — для кадру, вписаного по центру.
Формат, який у кожній лабораторії зветься «10 × 15 сантиметрів», за стандартом ISO 1008 має 102 × 152 міліметри. Двох міліметрів нема куди подіти: цей розмір не метричний зовсім, він дюймовий — 4 × 6 дюймів, переведені й заокруглені. Так само влаштована вся серія R: 13 × 18 це 5 × 7 дюймів, 20 × 25 це 8 × 10, і жоден із них не задумувався в сантиметрах.
Наслідок цього не косметичний. Кадр плівки 135 і матриці, які його успадкували, мають рівно 3:2 — 36 на 24 міліметри. А 102 на 152 дає 1,490, тобто навіть «свій» формат ріже трохи. Решта ріже помітно: 13 × 18 забирає 6,6 % кадру, 20 × 25 — 16,6 %, і зникає воно з боків, тобто разом із тим, що ви туди свідомо поставили.
Тому питання в лабораторії варте не «який розмір», а «звідки ви візьмете пропорцію». Кадр 4:3 із телефона поводиться протилежно: у «10 × 15» він втрачає по краях коротшої сторони, а у 20 × 25 майже нічого. Один і той самий папір ріже дві камери в різних місцях.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 6 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
