хто видав стандарт, коли, під якими іменами він ходить і що доводиться стискати
Аркуш зроблено як памʼятку, а не як таблицю: угорі те, заради чого його вішають на стіну й читають з іншого кінця кімнати, нижче — повна довідка дрібнішим.
Три розміри в одному архіві — від аркуша на холодильник до плаката на стіну.
Рік — затвердження першого видання названого документа; для спільних стандартів узято дату ITU-T. Швидкість — ширина × висота × біти × кадри.
H.264, AVC і MPEG-4 Part 10 — не три кодеки й не три версії одного. Це один документ, який дві організації видали кожна під своїм номером: Міжнародний союз електрозв'язку як Рекомендацію ITU-T H.264, а ISO та МЕК — як ISO/IEC 14496-10. Текст той самий, робила його спільна група, і різниця між назвами лише в тому, чий каталог ви тримаєте в руках.
Так само влаштовані H.262 (він же MPEG-2 Video), H.265 (він же HEVC) і H.266 (він же VVC). А от H.261 і H.263 лишилися тільки в ITU-T, MPEG-1 Video і MPEG-4 Part 2 — тільки в ISO. Тому в таблиці на цьому аркуші дві колонки під документи, і в частини рядків одна з них порожня: це не пропуск, а відповідь.
Найдавніший рядок устиг змінити ім'я й собі. Перше видання H.261 1988 року зветься «Video codec for audiovisual services at p × 384 kbit/s», а чинне з 1993-го — «at p × 64 kbit/s»: та сама Рекомендація, той самий номер, увосьмеро нижча швидкість у власній назві.
Чому цим числам можна вірити. Кожне лічильне число тут обчислене з даних, а не набране руками, і аркуш проходить 7 незалежних перевірок, перш ніж його дозволено зібрати: скільки елементів, у якому порядку і саме твердження у виділеному блоці. Не пройде бодай одна — файла просто не буде.
десять справ, рік кожної, система, число — і людина, проти якої це число міряли
хто видав стандарт, коли, що він робить зі звуком і скільки біт на секунду дозволяє
дві шкали · 1000 і 1024 · чому диск «зменшується»
головна вісь і поперечна · яка властивість до якої належить